В житті все має певний вік ,

Свою історію...

В 1899 році в селі Новомиколаївці (так раніше називалося наше село) було відкрито однокласну земську школу, в якій навчалося 46 учнів. Гроші на навчання виділяло земство. Одним із перших учнів нашої школи був Г. В. Петренко.

У20-х роках в селі вже діяло чотири класи. Одним із найважливіших завдань, що ставилося перед педагогічним колективом в ті часи, була ліквідація неписьменності серед дорослих. Тому разом із дітьми у вечірню зміну навчалися й дорослі.

   У 1928 році в  школі було вже  відкрито 7 класів та побудовано „Зелену школу”. Цю назву вона отримала через зелений  колір даху пофарбовано в зелений колір.

  Приміщення , в якому ми тепер навчаємося, було збудоване в 1939 році. Цього ж року школа стала середньою. Але випустити перший випуск 10- го класу завадила Велика Вітчизняна війна. Під час тих буремних років  у стінах нової школи німці розташували лазарет для своїх поранених ,а під час відступу фашисти підірвали школу разом зі своїми солдатами. 7 лютого 1944 року село Чкалове було визволене радянськими військами, а школа зустрічала визволителів горою мотлоху та каміння.

Школа після пожежі.  Лютий  1944 рік

     Школі належали ще два будинки , один з яких стояв на місці сучасної контори. У ньому було дві класні кімнати. Друга школа – будинок знаходилася на місці сучасних шкільної котельні та військового майданчику. Вона була побудована ще в 1917 році й мала три класні кімнати.

     Найболючішою проблемою педагогічного колективу в ті часи було зменшення кількості учнів з настанням холодів. Діти разом із батьками ішли в степ збирати та перевозити додому курай для опалення , а також на просяні та ячмінні поля збирати „ мишаки ”Ці запаси  ставали крупою для супу в голодні зими 1946 – 1947 років.  З цих причин 1946 – й навчальний рік багато хлопчиків та дівчаток так і не закінчили, отож більшість була залишена на другий рік.     

     У серпні 1947 року провели перепис усіх дітей, охоплених і неохоплених школою.  Вчителі мріяли всіх дітей охопити навчанням.

     Учні радгоспу ім. Куйбишева (нині село Південне), починаючи з  4 класу ходили до Чкалівської школи, де їм викладали граматику, історію, природознавство, німецьку мову. Навчання у 1948 – 1950 роках стало вже життєвою нормою – ним було охоплено всіх дітей шкільного віку.

     В 1951 -1955 роках навчалися у дві зміни. Значних перемін не відбувалося, змінився лише вчительський колектив.  

     Саме в цей період починається відбудова зруйнованого німцями приміщення основної школи. На чолі цього процесу стали два лідери - вчителі Грицуня і Гордєєв. Уся організація робіт лягла на плечі педагогічного колективу. Кожного вихідного дня вчителі , учні та батьки приходили на відбудову школи. Професійних робітників –мулярів , столярів , будівельників школа наймала за домовленістю.

   Саме так у 1959 році було відбудовано нашу школу.

                                              Відбудована школа.  1959 рік .

     Для наших випускників школа є другою рідною домівкою, і тому  60 % сьогоднішніх учителів – це наші колишні випускники.

     В Чкаловській школі – родині від батьків до дітей передається любов до школи, навчання , педагогічної праці. Школа пишається десятьма вчительськими династіями. Так, династія Величків має загальний педагогічний стаж 155 років. І зараз у нашій школі працює представниця цієї династії Алла Іванівна Біленко – завуч з виховної

роботи та вчитель зарубіжної літератури; династія Сімкіних має педагогічний стаж 84 роки. Зараз завучем з навчальної частини працює представниця цього роду Галина Михайлівна Кутепова, а вчителем математики – Наталія Михайлівна Ємельянова.

      Із 2003 року Чкалівська СЗОШ стала експериментальним навчальним закладом обласного рівня та працює над проблемою - становлення школи  нового типу української національної  школи – родини за темою: „ Розробка системи особистісно 

зорієнтованого навчання і виховання засобами українознавчих родинних цінностей в умовах школи – родини ”.

     На сьогоднішній день у нашій школі  працює талановитий колектив учителів.